Эх, братцы и сестренки, весна, молодость и закладки! Сегодня я растрепанный и грызло, но хочу поделиться с вами одной историей, как я, наркоман-comedian, попал в глупое ток-шоу. Было это пару лет назад, когда я еще чпокался на всю катушку и хорошенько накатался.
В один прекрасный день я решил сделать закладки на марихуану. Простите, я хотел сказать, что решил купить шишки марихуаны. Тут-то я и познакомился с парнем, который поставлял этот божественный плантационный продукт. Он выглядел как настоящий нарик, с грязной шапкой на голове и люся LSD в глазах. Я даже подумал, что этот парень когда-то прыгал с плато, так сильно он был весь в своем плясальном настроении.
Как только я получил свои долгожданные шишки, я сразу чпокнулся и отправился в свою комнату весь в тумане счастья. В этот же день я встретился с другой компашкой нариков и мы составили дурную затею - попасть в ток-шоу! Мы считали, что наши истории и приключения могут стать забавным контентом для зрителей.
Подготовившись к выступлению, мы пришли на съемки в студию ток-шоу. Честно говоря, я еще до конца не осознавал, на что я подписался. Но когда я увидел своих сокомандников по токсикомании, я понял, что нам обязательно удастся создать шоу, которое запомнят на долгие годы.
Пока мы ждали своей очереди, я решил воспользоваться этамином натрия, чтобы немного снять стресс. Как только этот порошок попал в мой организм, я почувствовал, что стал невесомым, словно паровозик из сказки про Пеппу Пиг. Было весело, но не для долгого использования, братцы и сестренки!
И вот, настал наш момент славы! Мы вышли на сцену, словно настоящие комики, и начали рассказывать свои истории. Аудитория ржала, словно заразилась нашим безумием. И я рассказал о том, как поставил закладки на марихуану и попал в круги ада, где меня грызло чувство вины, как бес нечистый.
| "Если б не нашлись эти шишки марихуаны," |
"я бы жил спокойно на краю закона," |
| "но решил рискнуть и остался без штанов!" |
"отведи меня бармен, дай пару барб!" |
Люся LSD в комнате светила как дискотечный шар, а наша аудитория сидела, открыв рты и глаза. Они не могли поверить своим глазам, что представители чудной молодежи могут быть такими безудержными и откровенными.
Нарики-комики знают, как развлечь публику своими безумными историями. Они готовы грызть гранит наркотической комедии и шутить на грани возможного, чтобы зрители могли улыбаться и забыть о своих проблемах.
Наше выступление в ток-шоу стало незабываемым опытом. Ведущий был весь в шоке от наших историй и признавал, что никогда еще не видел таких безбашенных комиков. Он даже предложил нам сняться в их новом проекте про наркоманов-комиков, но мы постоянно находились в опьянении и были не в состоянии принять это предложение.
Так закончилась наша история с ток-шоу. Мы остались с воспоминаниями, смешными историями и навсегда запечатленными в памяти тех, кто смотрел это шоу. И если решите стать нариком-комиком, помните, что наркотики и шутки - это разные вещи. Не позволяйте своим шуткам закрутить вас в эту безумную петлю.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...